еклетизм

-у, ч.

1) Напрям в античній філософії 2 ст. до н. е. – 2 ст. н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до стирання відмінностей між ученнями й школами.

2) Механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів.

3) перен. Відсутність оригінальності і самостійності.